Найдавніші олімпійські ігри датуються 776 роком до нашої ери. І провели їх в місті Олімпія. Звідти вони отримали назву. Сучасні ігри відрізняються від грецьких. Їх започаткував П’єр де Кубертен наприкінці ХІХ століття. Відтоді вони відбуваються кожні чотири роки.
Ось і прийшов мій час відреагувати на Олімпійські ігри. Вони цьогоріч цікаві, яскраві, напружені та навіть скандальні. Особливо відзначилося відкриття, яке з піною біля рота сварять священники. Мені воно, до речі, теж не дуже сподобалося. Тому зосереджуся, у звичній для себе манері, на історії.
Тож далі розповім чим унікальні Олімпійські ігри.
Зародження
--
Місце, де в стародавній Греції проводили Олімпійські ігри. Сучасний вигляд
Оскільки традиція раз на чотири роки проводити спортивні ігри лежить у стародавній Греції, звідти й почнемо. Науковці, під час вивчення древніх текстів, дійшли до висновку, що вперше олімпіада була проведена у VIII столітті до н.е. Цим періодом датується віднайдений запис, в якому перелічені переможці в змаганнях з бігу. Але є й легенда, яку греки дуже полюбляли. В ній розповідається, що колись, на честь звершення своїх 12 подвигів Геракл вирішив влаштувати спортивні змагання. Він переміг усіх, але від останнього суперника зазнав поразки. То був Зевс, який прийняв людську подобу. Потім до сюжету ще включився Пелоп – онук Зевса. Його і вважали богом-покровителем Олімпійських ігор. Спортивні змагання в Олімпії проводили раз на чотири роки. В них брали участь грецькі міста. Гравці кожного з них намагалися вибороти перемогу та закарбувати свої імена на камені. Спершу Олімпія проводила ігри з кількома сусідніми полісами. Але вони стали настільки популярними, що до них прагнули доєднатися всі. На час проведення ігор діяло суворе правило: всі міста, чиї спортсмени беруть участь в змаганнях мали припинити війни. Це називалося олімпійським перемир’ям. Всього пройшло більше 200 олімпіад. А потім їх заборонив римський імператор у 394 році. Причиною стали християни, які оголосили змагання язичницькими. Так і обірвалася олімпійська традиція аж до ХІХ століття.
Від Французької революції до П’єра де Кубертена
1796 рік. У повному розпалі триває Французька революція. Короля Людовика і його дружину кілька років як стратили. Відгриміла кривава Якобінська диктатура і при владі опинилася Директорія. Тож можна було й спробувати відродити Олімпійські ігри. Але вийшло у французів кепсько. Вони позмагалися до 1798 і на цьому все забули.
Чому французам захотілося погратися у стародавню Грецію? Тому що саме вона була зразком тією омріяної демократії та свободи. Наприкінці XVIII століття було модним все грецьке. Навіть жінки носили напівпрозорі туніки і сандалі.
Про моду на межі XVIII і ХІХ століть я писав раніше. Тому можете почитати за цим покликанням: Мода ХІХ століття. Раніше було пристойніше?
Древньогрецьким спортом цікавилися й британці. Такий собі доктор Брукс створює спортивне товариство та відкриває в своєму містечку Мач-Венлок олімпійський клас. Далі містечка ця спроба не пішла. До нашого часу існують Олімпійські ігри Венлока. Це традиційне щорічне свято спорту. Далі в Ліверпулі кілька років проводять олімпійське свято виключно для джентльменів з вищого світу. А в 1860-му Велика Британія організовує свої Олімпійські ігри в Кришталевому палаці. Його звели для проведення міжнародної виставки в Лондоні.
--
Всесвітня виставка в Лондоні 1951 рік.
Прагнення відновити легендарні ігри були, але це мало стихійний характер. Рухи в окремих країнах, містечках з’являлися і швидко згасали. Навіть Велика Британія, що була величезною колоніальною імперією не змогла відродити стародавню спортивну традицію. Тоді в сюжет прийшов такий персонаж як П’єр де Кубертен. Біографія в нього насичена. Він встиг і закінчити філософський факультет в славнозвісній Сорбонні, і ще й вивчав психологію, педагогіку, історію та літературу. Він походив з аристократичної родини. Тому міг собі спокійно це дозволити. Ще більше П’єр захоплювався спортом. Йому вистачало наснаги, аби вправлятися у веслуванні, боксі, регбі, фехтуванні, верховій їзді… І це ще не увесь список. Він задумав відродити спортивну традицію зі стародавньої Греції, ще коли навчався в коледжі.
--
П'єр де Кубертен
До справи де Кубертен поставився дуже серйозно. Він вклав у неї власний спадок, залучив до проєкту найзаможніших людей Європи. І в 1894 році був заснований Міжнародний Олімпійський комітет. Він виявився настільки ефективним, що за два роки провів грандіозні спортивні змагання. Це були перші відроджені Олімпійські ігри 1896 року в грецьких Афінах. Для цього на меценатські гроші навіть відбудували стадіон Панатінаїкос. До речі, у створенні МОК брав участь українець Олексій Бутовський.
--
Перші Олімпійські ігри в Афінах 1896 року.
Проте після цього Олімпійські ігри опинилися під питанням. Наступні дві олімпіади 1900 і 1904 рр. стали супровідними заходами до міжнародних виставок. Одні відбулися в Парижі, інші – в американському Сент-Луїсі. Але олімпіада 1908 року з величезним розмахом відгриміла в Лондоні.
--
Афіша Олімпійських ігор в Парижі 1900 року.
Під час перших ігор грецький король дуже сподівався, що саме Афіни стануть постійним містом для проведення змагань. Проте МОК вирішив, що задля справедливості олімпіади проводитимуть щоразу в іншому місті.
Олімпіада, за яку Міжнародному олімпійському комітету соромно.
В історії ігор було навіть таке. Свого часу Міжнародний олімпійський комітет мусив вибачатися за співпрацю з фашистами. У 1936 році Берлін під владою Гітлера приймав Олімпійські ігри. І емблема цих змагань містила свастику. В той час як містом повним ходом тривали єврейські погроми, визначалися громадські місця, де заборонено було перебувати євреям, на стадіоні відбувалися світові змагання.
--
Олімпійські ігри 1936 року в Берліні.
Місце проведення ХІ Олімпійських ігор запланували ще перед приходом до влади НСДАП. Так як Берлін не зміг прийняти ігри в 1916 році через війну, то йому вирішили надати таку унікальну можливість 1936-го. В ідеї швидко з’явилося вдосталь противників. Виник навіть рух за перенесення олімпіади з Берліну до Барселони. Проте якраз на 1936 рік в Іспанії розгорталася громадянська війна. Тому від ідеї відмовилися. МОК, попри обурення громадськості не побачив нічого кримінального в проведенні ігор на території фашистської Німеччини. Для цього довелося добре постаратися нацистській пропаганді й дипломатії. Коли комісія олімпійського комітету прибула до Берліна, аби оглянути готовність до проведення ігор, то нічого дивного не помітила. Всі місця для змагань були у відмінному стані. Навіть ніякої дискримінації євреїв не було. Тому що з громадських місць завбачливо прибрали таблички «Євреям тут не місце».
Відправили на ті змагання своїх представників Велика Британія і Франція. Проте вони виступали під нейтральним прапором. Не дуже вже й хотілося цивілізованим державам заплямувати себе німецьким расизмом. На кадрах з олімпіади можна побачити, як люди легко подають знак «Зіґ Хайль!», а навколо банери зі свастикою. Проте за іронією на цих змаганнях 4 золоті медалі зірвав чорношкірий американець Джесі Оуенс. Гітлер після цього був страшенно розлючений. Ось так чорношкірий легкоатлет зіпсував свято диктатору. Аби ж тоді британці та французи знали, що за 4 роки їм доведеться зіткнутися з гітлерівськими військами на полі бою. Вже після ІІ світової війни та перемоги над Третім Райхом, МОК змушений був червоніти та вибачатися, за те що допустив ігри у фашистському Берліні.
Три роки без Олімпійських ігор
В олімпійському русі сучасності не завжди було все так гладко. Якщо ІІ і ІІІ Олімпіади ставили під питання увесь проєкт Олімпійських ігор, то світові війни взагалі зривали проведення змагань. Олімпіада не відбулася щонайменше 3 рази за ХХ століття. Вперше під час І світової скасували проведення змагань в Берліні 1916 року. Рішення про проведення олімпіади в німецькій столиці ухвалили ще 1912 року. І навіть після початку війни в 1914 році підготовка продовжувалася, адже німці були впевнені, що війна не протриває довго. Під час ІІ світової Олімпійські ігри були скасовані двічі. 1940-го вони мали відбутися в Токіо. Але через агресивну зовнішню політику Японії їх перенесли до Гельсінкі. Потім почалася ІІ світова і їх скасували. Наступні ігри планувалися в Лондоні 1944 року. Вони теж не відбулися з відомих причин. Однак британська столиця прийняла олімпіаду в 1948 році.
Україна на Олімпійських іграх.
Українці почали брати участь в Олімпійських іграх ще 1896 року. Тоді Микола Ріттер переміг у кваліфікаційних змаганнях зі стрільби. Але від подальшої участі відмовився. Під час ІІ ігор Петро Заковорот змагався у фехтуванні та посів 7 місце.
--
Петро Заковорот. Перший фехтувальник-українець, який взяв участь в Олімпійських іграх 1900 року.
Проте до 1990-х років українці не мали змоги виступати в олімпійських змаганнях під своїм стягом. 1951 року сформувався Український олімпійський комітет. Однак тоді він мав змогу відправляти на змагання спортсменів лише під радянським прапором. У 1993 році МОК визнав Національний олімпійський комітет України. А вже у 1996 році українська команда вперше в історії ігор під національним прапором виборола 23 медалі.
--
Олімпійські ігри в Атланті 1996 року.
Зараз, попри війну українські спортсмени вибороли 3 золоті, 5 срібних та 4 бронзові медалі. І, за доволі цікавою іронією, фехтувальниці Ользі Харлан вдалося здобути бронзу, чого не зміг зробити Петро Заковорот у 1900 році на ІІ Олімпійських іграх.
Олімпійські ігри. Коли вони відбулися вперше?