Вони воювали з Римською імперією, торгували рабами, жили в кибитках та навчилися виготовляти ювелірні прикраси з дорогоцінним камінням. А ще дуже любили застібки, захоплювалися своїми вождями, а кінець їм принесли Готи. У цій статті ми подивимося на одну зі сторінок української історії. Дізнаємося чи справді наша нація походить від цих вправних воїнів.
У підручниках історії раніше писали, що племена сарматів з’явилися на території України у ІІІ столітті до н.е. Проте зараз історики схиляються до думки, що кочовики прийшли зі сходу у ІІ столітті. А ІІІ століття називають загадковим, адже точно невідомо, які племена могли володіти українськими степами сучасної Херсонщини, Миколаївщини та Запоріжжя.
Жодний новий прихід інших племен не був легким для місцевих. Скіфи, а точніше те, що від них залишилося, пали у жорстокій борні з новими сильними і вправними володарями, що майстерно їздили верхи, володіли одноручним мечем та луком зі стрілами.
Навколо цього моменту появи сарматів зібралося багато легенд. Це найцікавіший період української історії, адже подейкують, що насправді амазонками могли бути дружини сарматів. Дехто свого часу стверджував, що сармати насправді мали навіть свою імперію. Тобто так само як і скіфи.
Про скіфів можете почитати в моїй попередній статті
Проте така версія має мізерне підтвердження. Тут виникає логічне питання, як же кочовики, могли керувати цілою державою, адже їхнє життя складалося із постійних переїздів. Ще одна версія розповідає, що племена сарматів з’явилися на фоні скіфських. Тобто сарматські володарі ставали на чолі скіфських племен і з часом народ проникав і змішувався зі скіфами. Теж варіант такий собі, адже відомо, що прихід нових племен на українські землі був жорстоким і кровопролитним. Всі інші племена, які проживали на території України (а невеличких племінних груп окрім скіфів було багато), схилили голову перед новими володарями.
Як же насправді прийшли сармати?
--
Афінський Акрополь
Греки й римляни, які дуже любили міфи й легенди, розповідали, що новий кочовий народ виділився із племен савроматів, які мешкали далеко на сході. Неподалік уральських гір. Нібито певна групка відкололася і покочувала на Захід. Після цього й утворився народ сарматів. У цьому є певна доля правди, адже загадкові племена справді поселилися в українських степах, прийшовши зі Сходу.
Геродот, який писав про північно-східні землі у V столітті до н.е. згадував про далеке плем’я сарматів, з якими торгували скіфи. Тобто, виходить, що вони вже до цього були знайомі? Цікаве питання, але офіційно така версія теж виглядає дуже підозрілою, тому що Геродот був ще тим казкарем.
Але давайте поговоримо те, що ж спонукало сарматів прийти у далекі українські степи? Звісно, пішли вони зі своєї домівки не від хорошого життя. Так як їхнє повсякдення було пов’язане з постійним пошуком їжі для худоби, то вони дуже залежали від клімату. І припускають, що саме сильне похолодання привело їх до України . Тут ще у І тисячолітті був м’який клімат. Особливо на півдні. Тож навіть в найсуворіші зими вони могли випасати свою худобу. В інтерв’ю «Локальній історії» історик Олександр Симоненко розповідає, що в середній Азії час від часу відбувалося кліматичне явище під назвою джут. Це була кора льоду, що покривала землю й робила неможливим доступ худоби до залишків трави. Таке траплялося, коли сходив сніг, а потім раптово вдаряв мороз. Рідкісна природна подія ставалася раз на 5-7 років. Зате спричиняла вона справжній мор худоби, за рахунок якої годували себе сармати. Саме такий мор, можливо, і спонукав перейти сарматів до більш м’яких українських степів.
--
Розселення племен на території України
При цьому, сарматів не виділяють як єдиний народ. Це, радше, група племен. І одне з них прийшло на українські землі.
Серед сарматів виділяли:
· Роксоланів
· Язигів
· Аорсів
· Сіраків
· Аланів, які з’явилися вже у І столітті н.е.
Роксолани та язиги мешкали у Південно-Західній частині України, на території сучасної Молдови та Румунії. Межі їхнього розселення були величезними. Вони постійно пересувалися. Висловлювали колись припущення, що вони навіть утворили свою державу Хоча, звісно, це абсурдно, адже кочовики не можуть мати стійкого державного утворення, умовами якого є чіткі кордони та наявність населених пунктів. До цих територій роксолани і язиги переселилися із Середньої Азії.
Тим часом аорси та сіраки поселилися між Доном та Каспієм, а також на території сучасної Кубані. Відомо, що поряд з сучасним Доном, який греки й римляни називали Танаїс, племена мали своє святилище.
За рахунок чого жили сармати?
--
Сучасний вигляд курганів
Багато спільного племена мали зі скіфами. Вони не займалися ремеслом та сільським господарством. Скіфи не виготовляли виробів для експорту. Вони добре вміли воювати, готувати м’ясо, обробляти шкури своєї худоби. Коли кочовики прийшли на українські землі, то поневолили місцеві землеробські племена. Ті, за те, що войовничі сармати більше не нападатимуть, змушені були платити данину. Вони була у різній формі: продуктів рослинництва, ремісничих виробів тощо.
Ще про скіфів ходила раніше думка, що нібито праця землеробів півночі ставала основною поживою для кочовиків. Але це не зовсім так. Войовничі скіфи та сармати у бою могли захопити багато полонених. От вони й цінувалися у стародавньому світі як раби. Тож найбільше прибутків сарматам давала работоргівля.
Джерел надходження нових рабів, окрім полонених, сармати мали багато. Відомо, що вони забирали землеробів. А також нерідко захоплювали тих подорожніх, яким не пощастило опинитися не в тому місці.
У найменш сприятливі часи сармати наймалися навіть на службу до римської імперії. Відомий такий епізод був у язигів та роксоланів. Вони поселилися в прикордонні імперії та спробували поживитися. Обидва племені уклали союз і пішли розорювати придунайські римські провінції. Тоді імперії довелося домовлятися з ними. Так і вийшло, що вони стали охороняти імперські кордони. Проте виявилося, що римляни не дуже то й порядні роботодавці. Одного разу сарматські племена не отримали зарплати. Тож, обурившись, знову рушили розорювати імперію.
Як жили та в кого вірили?
Повсякденне життя найвідоміших українських кочовиків не так разюче відрізняло їх від попередників. Як і скіфи, вони робили величезні кургани. У них кочовики ховали своїх вождів та представників знаті. Відомо й про поховання пересічних воїнів. Вони були скромних розмірів, але при цьому з небіжчиком клали зброю та його речі.
Про вірування сарматів зараз небагато відомостей. Вони сповідували культ бога війни, а уособлював його меч. Він їх і захищав, і годував. Крім того існував у них культ поклоніння богу сонця та вогню. Мали вони й власну священну тваринку, якою був кінь. Його вважали годувальником і покровителем. Але при цьому тваринку часто вбивали та ховали у кургані разом із господарем. Хоча, так робили не завжди. Коня інколи жаліли та клали замість нього збрую.
Культ духів був у сарматів теж на найвищому рівні. Племена вірили у потойбічне життя. Поклонялися своїм предкам та просили у них захисту. Вони вірили, що після смерті душа переходить у вічність і для цього їх потрібно покласти із собою в курган усе необхідне.
Повсякдення племен сарматів проходило у кибитках, які вони постійно перевозили із собою. Поміж ними часто натягували тент. Навколо табору сармати випасали свою худобу. Окрім коней вони ще й розводили вівці разом із коровами. Їхнє м’ясо в основному споживали в їжу. Їхні вожді полюбляли вина, які за здобич купували у великих містах.
Культура у них була, як для кочовиків, на дуже високому рівні. Вони вміли виготовляти глиняний посуд та залізні вироби. Особливо цінувалися майстерно викувані мечі. А ще, крім них, їхні ковалі виготовляли обладунки і навіть спорядження для коней.
Навколо ювелірного мистецтва сарматів теж крутися чимало припущень і легенд. У їхніх курганах віднайшли вироби з дорогоцінних металів. Наразі основною версією є те, що частину прикрас виготовляли римські ювеліри. Але при цьому значну частину мистецьких виробів з дорогоцінних металів виготовили самі сармати.
На завершення про найцікавіший міф, який ходив довгий час нашими землями. Вагато хто виділяв войовничих сарматів, як своїм попередників. До прикладу в XVI-XVII століттях польська шляхта вірила в легенду, що вона походить від благородних кочовиків. Ще за одним міфом поляки і русини (тобто українці) походять від одного племені сарматів. Навіть козаки інколи приписували собі сарматське походження. Хоча зараз історики-науковці говорять про те, що сучасні українці не мають нічого спільного зі стародавніми племенами. Це лише цікава сторінка нашої стародавньої історії, а ще матеріальна спадщина, яка зберігається в національних музеях.
Що ми знаємо про сарматів?