Мені здавалось, що про Лондон відомо вже все, але таки багато деталей його історії досі залишається без уваги. Виявляється – він за своєю розкішшю й площею був одним з найбільших міст Римської імперії та навіть міг потягатися за звання найкращого із самою столицею. Римляни тут будували свої вілли; Генріх ІІІ на честь свого весілля, аби заспокоїти міщан, відкрив у Тауері справжнісінький зоопарк. Містом можна прогулятись, навіть не приїжджаючи до нього, адже його добре змалювали в комп’ютерних іграх. Запрошую вас у своїй статті поглянути на той Лондон, який ще ніхто ніколи не бачив!
Територія, яка знаходиться на берегах Темзи, завжди була привабливим місцем для життя. Тут можна було відшукати цінні ресурси, а найголовніше – напитись вдосталь води. Тому археологи, які не втомлюються навіть зараз гребтися під землями мегаполіса, відкривають нові цікаві деталі. Тому, хоч офіційна історія й не розглядає детально доримський період міста, археологи можуть запевнити, що життя там вирувало з прадавніх часів.
--
Перший похід римлян на Британію 55-54 рр. до н.е.
Племена Бриттів, з якими вперше зустрілися римляни в поході на Туманний Альбіон, добре облаштували собі прихисток на березі Темзи. Місця там було вдосталь усім. Та й торгувати було дуже зручно, адже річка виходила просто в море. Жив собі таємничий народ до того часу довго й щасливо, як у тій казці. Ну, хіба-що, часто колотився з місцевими дикунами. Тут у 43 році цивілізовані римляни вирішили навести лад на незнайомих землях (цим вони дуже любили займатися). Тоді, підкоривши місцевих варварів, легіони заснували місто. Думаєте це був той величний Лондон? Ні. Римське поселення 43-го було невеличким укріпленням. Його територія співставна із сучасною площею Гайд-парку. Та місце сподобалось новим поселенцям з інших регіонів імперії. Тож сюди стали стікатись нові мешканці. Нова місцевість, порівняно із рідним домом давала набагато більше можливостей торговцям і ремісникам. Тому що конкуренція тут ще не встигла укріпитись. Так у І столітті тривав спонтанний розвиток укріплення, яке розрослось до справжнього міста.
--
Археологічні розкопки в Лондоні
Зізнаюсь відверто – я не дуже полюбляю археологію, але вона дає чимало джерел для істориків, які досліджують той період. Тому ми можемо й уявляти яким було те незвідане місто. Назву воно мало не таку як зараз. Римляни охрестили його Лондинієм або Лондиніумом. Чому обрали таке ім’я? Зараз ніхто не знає. Однак на рівні міфу існує версія. Вона пояснює, що нібито слово «lond» на місцевій мові означав «дикий». Тож поселенці вирішили не заморочуватись і взяти зрозумілу назву. Так і почалась історія міста зі старим новим ім’ям.
Багатство і нові можливості характеризують не лише сучасний мегаполіс чи вікторіанську добу в історії міста, а й ті далекі римські роки. Археологи, розкопуючи місцевість навколо, зуміли натрапити на руїни римських віл. Вони будувались в окремих районах, адже їх власники, як і сучасні багачі, не хотіли перетинатися зайвий раз із плебсом. Іншим доказом того, що у місті, все-таки вирувало життя у наступні кілька століть, є форум. Як відомо, там полюбляли «вирішувати важливі справи» аристократи. Тож Лондиній був вам неабичим, а регіонально столицею.
--
Макет Лондона І століття
Навколишні землі міста теж пусткою не стояли, там селилися вихідці із племен. Архітектура в них явно вирізнялась від великого стилю римлян. Будиночки варварів виглядали набагато простіше. Та не були вони особливо вибагливими як аристократи. Література, яку я відшукав на цю тему, теж не дала конкретної відповіді про тогочасне життя. Тож мусимо зупинити цей період на тому, що є.
Порожнє місто та середні віки
Період V століття був дивним в історії Лондона. Місто на довгий час стало пусткою. Життя завмерло, а колишні вілли поросли заростями. Неймовірна загадка, яку треба розгадати. Видатні історичні мізки б’ються над тим, аби точно зрозуміти, чому мешканцям так набридло життя в Лондинії. Найбільш правдоподібною версією наразі, як на мій погляд, є несприятлива економічна та соціальна ситуація. Сказано це дуже по-нудному, але прийшов час, коли життя в місті не приносило гроші багачам, а бідні ставали ще біднішими. Але відбувалось це не просто так. Місто на Темзі було периферією величезної імперії, яка тріщала по швах. Тому в один чудовий момент імператори просто відмовились захищати далекий мегаполіс. Втративши сильні легіони, місто почало занепадати. Нікому не хотілось привозити туди своїх товарів і грошей, аби варвари все розграбували.
Здається, що я просто знецінюю місцеві народи. Нехай так! Але вони й справді не були на тому етапі розвитку, щоб продовжити функціонування міських систем, створених римлянами. Така ж ситуація була й в інших колишніх регіонах колись могутньої імперії.
Англо-сакси, які мешкали в околицях міста вже у VI столітті, почали його відроджувати. Два століття занепаду поступово відходило в минуле. Нова історія Лондинія розпочалась із поселення Луденвік – торгівельного пункту. Його мешканці незабаром стали заможними лондонцями.
Архітектура саксами теж відновлювалась по-новому. Їм були далекими й чужими романські канони. Дивно, але й політичні ігри раннього середньовіччя спершу оминали Лондон. Він переходив від володаря до володаря. Спершу його землями володів будинок королівства Ессексів, а потім вони стали частиною Мерсії. Ті, хто були власниками міст, теж турбувалися про нього. Собор святих Петра і Павла був заснований Етельбертом Кентським. До наших днів він дійшов перебудованим і його можна побачити, поїхавши до Лондона.
Прагматичні лондонці, підкоряючись одному володарю за іншим, почували себе напрочут комфортно. Існує небезпідставне припущення, що право самоврядування в Лондоні могло з’явитися раніше від Маґдебурга. Причин такому розвитку подій було насправді чимало. Дивно визнавати, але правителям навколишніх земель саме місто не дуже цікаве. Статусу столиці місто набуває ближче до ХІ століття
Читайте також про завоювання Англії норманами
--
Норманське завоювання Англії. Середньовічна мініатюра
1066 року, у колотнечі за трон перемагає норманський правитель Вільгельм. Лондон особливо не постраждав у боротьбі. Завойовники лише встигли спалити околиці. Згодом місто здалося і норманський правитель був коронований у Вестмінстері. В повсякденному житті мешканців міста відтоді теж значних змін не було. Проте, для того, щоб утримати владу й уникнути бунтів, Вільгельм зводить багато нових фортець. Так з’являється символ сучасного Лондона Тауер.
Протягом середньовіччя в історії англійської столиці трапляється чимало цікавих подій. Однак найбільш дивною була спроба короля Генріха ІІІ відкупитися від гніву столичних мешканців зоопарком. Монарша особа, вирішивши покращити становище на міжнародній арені, одружується на француженці Елеонорі Прованській. Король влаштував пишне весілля та завів у Тауері справжній зоопарк. Туди поселили подарованих хижих тваринок. Така версія справді дуже цікава. Однак, є й інформація, що насправді зоопарк запрацював для відвідувачів аж за правління Єлизавети І.
Нові часи в Лондоні
--
Лондон у період Нового часу
Лондон справді був середньовічним містом, де життя ніколи не затихало. У Новий час за династії Тюдорів та Стюартів воно розростається далі. Тут стоять ключові символічні споруди для всього королівства. Розлучення з католицькою церквою, поява новою Англіканської церкви, революція XVII століття й боротьба за владу – всі ці історії криє в собі столиця Англії. Про всі придворні інтриги чи суперечки неможливо розповісти в одній статті про місто. Варто лише сказати, що тут стратили короля Карла І, а після нього на довгий час засів Олівер Кромвель – владний чоловік, який не любив обмежень у владі.
--
Страта Карла І. Картина невідомого автора
У цей же період місто конкурує у своєму розвитку із ще однією Європейською столицею – Парижем.
Лондон органічно поєднував всі потрібні для розвитку чинники. Головним з них були гроші. Якщо французька столиця була в цей час центром культури, то Англійська – економіки й ділового життя. 1666 року місто спіткало найбільше нещастя в історії – сталась пожежа, яка знищила навіть фешенебельні райони. Це був однин з прикладів того, що гроші й золото банкірів не завжди рятують. З біржі летіли папери й золоті монети, з ломбардів усі цінності й гроші. Однак все пожер нещадний вогонь. Всі спроби загасити полум’я були марними протягом кількох днів. У цьому нещасті згорів і собор Святого Павла, який потім відбудували. Здавалося, що мегаполіс зняв із себе свій старечий вигляд і оновився новими будівлями, значна частина яких, існує досі.
У XVIII столітті розвиток знову продовжується. Тепер завдяки працьовитим британцям Англія отримує статус «майстерні світу». Тут вперше загудів паровий двигун, встановлений на фабриці. Товари прямо з лондонських складів пливли і їхали до Європи та в далекі колонії. Назад же замість них поверталися шалені прибутки.
Чи не буде зайвим розповідати про сучасність і ХІХ століття? Напевне буде! Про Сіті, Букінгемський палац, метро сказано так багато, що переписувати давно написану історію буде просто марнісю. Знайте собі лише, що прогулятись вулицями вікторіанського Лондона безперешкодно можна в комп’ютерній грі Assassin`s Creed Syndicate, де розробники покажуть вам не лише чудово промальовані вулички, а й познайомлять вас з відомими постатями!
Лондон, який ніхто не знає