Багато міфів, за якими ховаються справжні цікаві факти. Незмінні традиції, дивні способи лікування. Люди нарешті вчаться гігієні, а вагони потягів, вулиці великих міст наповнюють широчезні спідниці суконь, які небезпечні для своїх власниць. Епоха нових відкриттів у науці та боротьба між новими й старими порядками. У таких умовах створюється та розвивається вікторіанська мода. Чому вікторіанська? Тому-що англійська епоха названа на честь молодої королеви Вікторії. І про неї ми зараз поговоримо.

У минулій статті ми поглянули на романтизм (Якщо ви не читали, то можете це зробити тут). Тоді Європа зробила величезний прорив, а у виробництво одягу прийшла швейна машинка. Скромність і релігійність, яка контрастувала на фоні стрімкого технологічного розвитку, значно змінила одяг. Дами того часу могли лише люто заздрити своїм прабабусями з початку століття, які одягались дуже вільно.

Дізнатись більше про моду початку століття можна тут 

Вікторіанська епоха? А вона справжня…?

Зовсім юна дівчина, опиняється на троні спонтанно. Її ніхто не сприймає серйозно, а мати разом зі своїм секретарем та коханцем, за сумісництвом, прагне взяти владу у свої руки. Недосвідчена Вікторія опиняється в пастці, але тоді ще ніхто не здогадується якою впливовою вона стане. Їй приписуватимуть нову культуру, мораль, політику та навіть моду. Однак більшість із цього списку до неї ніколи не матиме жодного стосунку. Вона стала сильним політиком, навчилась тонкощам дипломатії, а до кінця життя її вже охрестили бабусею Європи. Вона мала родичів майже в кожній правлячій родині континенту. Не дивно, що такій впливовій пані приписують чи не всі англійські досягнення. 

--
  Портрет королеви Вікторії І

Якщо ви були переконані у вишуканому стилі Вікторії І з яким вона створила моду всього століття, то визнайте тяжку помилку. Вона, як і більшість європейських монархів та дворян замовляла сукні у Франції. На перший погляд всі її наряди однакові. З допомогою посередницької фірми до неї привозили сукні відомого модельєра Франції Чарльза Федеріка Ворта.

Королева Вікторія зійшла на трон у 1837 році. Тоді й з’являється перший її портрет. І… О диво! Вона там одягнута не у якусь супернову сукню! На ній вбрання того ж самого фасону романтизму. Поглянути на нього можна на будь-якому іншому жіночому портреті. Тож чи була мода Вікторії якоюсь окремою та унікальною? Вирішуйте самі.

Епосі пари, наукових міфів, численних шарлатанів потрібна була людина нового стилю, мислення й розуміння. Нові можливості, які давала індустріалізація, ще потрібно було тримати в покорі. Тож одяг був одним із вдалих інструментів для цього. Діловитість для чоловіків і стриманість, демонстрація родинного добробуту для жінок. Заможні пані були таким собі манекеном, який повинен був показати оточенню: «-Ось! Дивіться як ми розкішно живемо!». При цьому про зручність не могло йти мови.

Центром моди досі залишається Франція. Лондон особливо й не старався стати модної домівкою світу. Йому достатньо було ролі фінансового, політичного й торгівельного центру. Через нього проходили сотні різних товарів, в тому числі й витвори моди. То чи є вікторіанська епоха в моді справжньою? Відповісти складно.

Як жінці бути модною?

--
  Жіночий одяг 1850-1860-х років

Закрито, але пишно й по-багатому – такою мала бути тогочасна жінка. Пані, чиї чоловіки працювали навіть клерками просто зі шкіри пнулися для того, аби продемонструвати свій особливий статус. Вони готові були купувати дешевші тканини, шити наряди в невмілих кравчинь, аби наблизитись до стандартів вищого товариства. Так, вони були на них дуже схожими. Однак, дещо їх видавало. Це були деталі. Погана майстриня не могла зробити вишуканих швів, а фурнітура лише імітувала дорогоцінні матеріали. Тому високе товариство завжди могло відрізнити своїх.

Часи 1850-1860-х називають епохою другого рококо. Вперше стиль з’явився у королівські часи XVIII століття. Тоді дворянки носили пишні форми, щоб підкреслити усі принади й статус. Тут заможні пані теж захотіли виділитись. Однак ними були вже не дворянки, а звичайні доньки й дружини казково багатих буржуа. Тому у моді запрацював принцип – якомога більше й по-багатому. Численні ювелірні прикраси, метри тканин ішли на те, щоб створити заможний вигляд. Це нагадує трохи призабутий «пшонкастайл». Саме у ті часи європейці ним перехворіли.

Багатство й пишність була страшенно незручними. Це так само, коли на голову починають тиснути помпезні й перевантажені деталями інтер’єри. Тоді з’явились винахідники, що готові були полегшити страждання кравчинь і аристократок. Чарльз Федерік Ворт запропонував замінити криноліни з кілометрів тканини та легку штучну конструкцію. Так і з’явились дивні широченні спідниці. Вони тримали пані на пристойній відстані від прихильників і навіть дозволяли заховати під собою коханця (хоча це, звісно, жарт).

Історія появи штучного криноліну була дуже цікавою. Модель’єр-невдаха намагався якось досягти успіху. Йому допомогла в цьому дружина. Ворту потрібно було якось вивести свої творіння у світ. Тоді «друга половника» почала рекламувати його сукні серед знатних дам. Нарешті дружина австрійського посла Меттерніха зацікавилась ескізами. Тоді вона наважилась замовити дві сукні за умови, що вони разом коштуватимуть не більше 600 франків. Це був перший і останній раз, коли їй так дешево вдалось придбати його одяг. Мода поширилась далі завдяки принцесі Євгенії – дружині Наполеона ІІІ.

Пані – зовсім інший світ. Він контрастує на фоні чоловічого. Справжнім джентльменам байдуже на жіночі штучки. Лише юнаки, котрі намагаються завоювати даму серця, фліртують, дарують квіти та чекають заповітного натяку. Молодих панянок ні на хвилинку не залишають наодинці з хлопцем. За масивним, одягом та криноліном у ній не розгледиш природної краси, що аж просвічувалась через прозорі сукні на початку століття. Заміжній жінці залишалось демонструвати усю свою красу, багатство й впевненість з допомогою пишної зачіски та чудового смаку талановитої кравчині.

Нарешті, я вперше у серії статей загадаю про підбори. Вони стають звичними на жіночих ніжках. Їх теж ретельно добирають для кожного спеціального випадку. У повсякденні це закриті, високі черевички, а на урочистостях відкриті туфельки.

Віяла, лорнети, сумочки, дзеркальця, бальна книжка – складно продовжити цей список, адже уява губиться серед численних дрібничок. Дами другого рококо мали безліч аксесуарів. Значна їх частина, як правило, не показувалась на очі обивателям. У наш час сукню для прогулянок того періоду я покажу на світлині. Побачити ж на власні очі ви її зможете в музеї «Вікторія»

--
  Жіноча сукня із музею "Вікторія"

Про музей Вікторія читайте тут. 

Мені цікаво, чи є у наш час жінки, які заздрять тогочасному вбранню? Принаймні мені такі поки не зустрічались. Але я точно знаю, що нечисленні пані позаминулого століття прагнули відійти від багатьох умовностей і стереотипів суспільства. Тому й зароджується поступово суфражистський рух у Британії. Не всі прагнуть бути салонними дурочками. Навпаки ХІХ століття нам подарувало чимало талановитих науковиць, громадських діячок та письменниць. В Україні в цей час працюють Христина Алчевська та Софія Русова. Одна та інша професійні педагогині, громадські діячки та науковиці.  І їхній одяг ви зможете оцінити на світлинах. 

Як чоловікові бути респектабельним?

--
  Чоловічий одяг ХІХ століття

Здавалося, ніби чоловіки  ніколи не ганялися за модою. Але це неправда. Їхня гонитва була просто непомітною. Костюми нагадували однакову уніформу, що зазвичай створювалась із темних кольорів. Це був значний контраст ще з періоду романтизму. Дуже умовна вікторіанська епоха не здатна визначати окремий стиль чоловічого одягу, адже від 40-х років він кардинально не змінився. У ньому, перш за все, цінувались дрібні деталі. Вулицями міста ходили майже ідентичні чоловічі фігури, але серед цього всього знатний джентльмен неодмінно впізнає свого. Ґудзики з дорогих матеріалів, майстерний покрій та відмінні тканини, а ще хороша, чиста й добре випрана сорочка, від якої йде аромат пармуфів. Також накладний, бездоганно накрохмалений комір сорочки. Він дуже цінувався, Хоча, у цей же період з’явились сорочки із вшитими комірцями, які зараз використовуються в чоловічому гардеробі.       

У ці часи у чоловічому гардеробі з’являється цікавий, але тимчасовий елемент – манишка. Це накладка на верхню частину сорочки. Вона швидко пішла у небуття. Це був зручний елемент для менш заможних чоловіків, для того, аби прикрити спідню сорочку. Манишки можна побачити у якісно костюмованих фільмах про той період.

Фрак, який був звичним елементом навіть у вуличних прогулянках перебирається на врочисті заходи. Як і у жіночому одязі, у чоловічому гардеробі настає пора численних умовностей. На кожний випадок потрібно одягнути відповідний костюм. Для повсякдення згодиться звичайний сюртук або піджак, а от, якщо відбувається якась важлива вечірка, потрібно подбати про класичний фрак. Під нього обов’язково вдягається біла краватка. Чорний колір аксесуару можна було носити у повсякденні.

Костюм-візитка, дорожній наряд та вечірній фрак потрібно було обов’язково добирати відповідно до випадку. Приміром, з’явитись у дорожньому одязі на балу вважалось непристойним. Для денного візиту вдягнути фрак вважалось дуже дивним, ну а під час особливих урочистостей, приміром на весіллі, нечуваним було з’явитись в сюртуку. Джентльмени, на відміну від жінок цих років, часто подорожували, здійснювали різні зустрічі й візити. Тому не дивно, що навіть у наш час для ділових чоловіків потрібний класичний костюм.

Навіть за ставленням джентльменів до одягу можна зрозуміти, що справжні чоловіки, котрі зробили себе самі, ставились з презирством до гультяїв і нероб. Для політика, магната чи адвоката було просто сороміцтвом вийти на люди у яскравому жилеті, у перуці, чи куцих штанях. Його б просто засміяли, а партнери ніколи б не сприйняли серйозно.

Новим типом костюма став смокінґ який зумів зберегтись у первозданному вигляді до наших днів. Його одягають зараз не так часто та плутають зі звичайним чоловічим костюмом, під який зав’язують метелик Новий елемент у 50-ті роки був прикладом більш вільного урочистого одягу. Спершу невелику чорну накидку одягали, коли виходили перекурити. Тому новий костюм дістав назву від англійського слова «Smoke» - курити. Уже в ХХ столітті вбрання з відомою назвою стало звичний урочистим костюмом. Таким він лишається і в наш час. На сучасних особливих урочистостях складно уявити чоловіка у фраку. Його у більшості випадках одягають класичні музиканти під час виступів. Та  й габарити його видаються незручними. Фалди, що тягнуться позаду створюють ще той дискомфорт.

--
  Чоловічий одяг ХІХ століття

Якщо ви думаєте, що саме ці роки є зоряним часом циліндрів, то насправді все зовсім інакше. У моду входять різні типи чоловічих капелюхів, які не покажуть вам у фільмах чи навіть у відеоіграх цього часу. Котелки, що асоціюють вже з ХХ століття стають альтернативою високих капелюхів. Вони зручні та компактні, тому у повсякденному житті чоловіки надають перевагу саме їм. У широкий вжиток входять солом’яні капелюхи канотьє. Зараз вони вважаються переважно жіночим аксесуаром і вільно продаються в інтернеті з поміткою «жіноче».

Ще у наш час чоловіки носять краватку-стрічку, яка з’явилась у 1870-х роках. Наразі їх існує безліч різних типів. Можуть бути тонші, товщі, короткі. Хорошим тоном вважається, коли край краватки дотягується до нижньої частини торсу. Порівняно із старомодними й пишними хустинками-краватками їх набагато легше зав’язувати.

Я дуже люблю простежувати розвиток чоловічої моди в цю епоху. Саме тоді формується діловий світ, де панує серйозність і працьовитість. Риса, яку принесли у вищий світ буржуа, котрим невідомі були придворні інтриги, етикет чи лизоблюдство. Вони заробляли гроші власною працею. Тому й ставлення до одягу було відповідним. Яскраві кольори, вишукані манери, пускання бісиків (флірт), вони лишили панянкам і недосвідченим юнакам. Вони заробляли гроші, а капітали стали їх справжньою цінністю. Це були ті, хто будував прибуткові заводи, купував копальні та будував залізниці. Знатні чоловіки, зачинившись у клубі, запалювали сигари, брали віскі та обговорювали гроші, прибутки, ідеї, політику на наукові відкриття. Це був цікавий і неймовірний світ. Якщо ви побачите дорогий, але на перший погляд простий чоловічий костюм-трійку 60-70-х років ХІХ століття, то знайте, що він наскрізь пропах дороги тютюном, який через більше ніж 100 років, ховається за наглухо закритою вітриною музею.

--
  Класичний чоловічий клуб ХІХ століття

Подорожувати в часі чи ні?

Уявіть – ви можете придбати квиток на машину часу в цей період. Чи вирушили б ви? Вирішуйте самі. Однак опинившись там у звичному для себе одязі, ви шокували б усіх. Можливо б вас навіть арештували за непристойну зовнішність.

40-70-ті роки наповнені численними умовностями й стереотипами. Мої порівняння чоловічого й жіночого світу зараз виглядають злісним наклепом на жінок. Однак, кожна епоха має свій менталітет, тому реалії у цій статті описані так як є. Дуже добре, що зараз жінки можуть вільно обирати собі професію та сферу інтересів, працювати і досягати успіхів, просуватись кар’єрними сходами. Попри свою любов до цього історичного періоду, я не хотів би там жити. І вся біда не у відсутності новітніх технологій. Я просто не зміг би витримати численних умовностей і стереотипів, жорсткого майнового й соціального поділу. Хоч він і вважався слабшим порівняно із попередніми століттями.